Смертельна отрута “руської любові”

Сьогодні хочу поговорити не про безвіз, навіть не про Оксану Гаврилюк або Настю Станко. Навіть не про блокування соцмереж, чи виграний позов у арбітражному суді, у Стокгольмському трибуналі проти Газпрому. Нехай інші говорять про ці теми – вони ж популярні сьогодні.

Я хочу поговорити про іншу тему, популярність якої все ще тільки назріває – про “мир” з рускімі. Так, ви все вірно почули, популярність цієї тільки назріває і проблеми у нас все ще попереду – великі і насправді страшні проблеми. І дуже, просто життєво важливо – те як ми це приймемо.

Я прошу 7 хвилин вашого особистого часу на прочитання цієї статті – я як міг коротко, але ясно змалював ситуацію, до якої ми ще тільки підходимо.

Ви помітили що після блокування соцмереж поменшало криків про “владу, яка торгує на крові з руськими”, вщухли пристрасті – бо виявилось що у багатьох ще дуже багато зв’язків з “великими”. А при цьому ненависть руських до нас за три роки тільки зросла – майже в два рази з початку війни. Тобто і Крим де вони “вже є і він їх” і окупований Донбасу де їх ще “настамнет” – цього для них не просто мало – їм просто байдуже те, що вони зруйнували, що відібрали, головна ціль – посіяти смерть, ненависть та страх.

Але для нас страшніші інші методи, не їх пряме чи опосередковане військове втручання, а їх “давайте дружити, ми ж один народ”. Вони зможуть нас обманути і роблять це постійно – повільно, але впевнено вони пом’якшують ставлення українців до себе, одночасно все більше нас ненавидячи. І ця інформація на поверхні і доступна кожному. Подумайте – що ж буде далі? Що саме вони сьогодні ще приховають від нас?

Подивіться на відношення руських до українців, слово “зрадник” вони відносять до звичайних простих людей, до громадян іншої країни. Вони не вважають що українці теж люди, люди зі своїми бажаннями і інтересами. Подивіться на їх ставлення до нас, до війни. Україна не шкодила Росії, та й як вона може нашкодити такій величезній країні? Як можна “нашкодити” тим, що ми, як і вони прагнули до світових стандартів? Але Російська Федерація постійно приймала економічні санкції проти нас “на рівному місці”, а в 2009 році взагалі взяла нас в заручники.

З початку війни вони забирали у нас нашу землю і паралельно приймали санкції “за відсутністю предмета торгу в Україні” – і рускіє раділи цьому! Не лише 86%, не тільки переважна більшість, а усі руські, без винятку, так чи інакше в “долє” після початку війни. З лютого 2014 РФ вони дали притулок у себе президенту-злочинця. Нагадайте де він зараз? Рускіє постійно завдають Україні односторонню шкоду.

Але навіть якщо Російська Федерація приховує Януковоча від усіх, навіть попри те що “вєлікіє” ні в чому не визнають своєї провини. Навіть закривши очі на те, що вони й далі борються за право продовжувати свої жахливі спроби зашкодити економіці України та комфортному життю кожного українця – чи дає це право будь комусь в іншій, російській країні називати Україну зрадником? Що значить для них слово “зрадник”?

Зрадник, це той хто під час війни приймає іншу сторону, б’є в спину. Але ми прекрасно знаємо хто бив, б’є і точно буде постійно бити нас в спину. Принижувати, а потім знущатися над приниженими, знищувати людей і радіти цьому.

За що ж тоді вони називають нас, цілу країну простих людей, зрадниками? Адже зрадники насправді вони. Кожен з руських, що підтримує можливість ведення бойових дій з Україною. Підтримує односторонню територіальну агресію по відношенню до України. Кожен, хто нав’язує в соціальних мережах і в засобах масової інформації агресію і страх, замість добросусідських відносин. Три роки одна поведінка – проявив акт агресії, вони повторюють це доки ціль не досягнута, або стільки скільки потрібно щоб домогтися симетричної реакції від нас і потім кричать “росію ображають, прєдатєлі”. Ми “ображаємо” величезну країну? Агрессора, яка на нас напала, яка має потужну армію, величезні природні багатства? Чому ж все вас постійно ображають – то країни Балтії, то Молдова, то Грузія?

А тепер Україна. Адже ми незалежні держави. Ось уже 26 років, а ви все ще вважаєте що ми не маємо права на свободу? Права жити вільно, права не слухати ненависть з ваших телевізорів і соцмереж, навіть права просто не бачити тут найманців з Російської Федерації та кадрових військових без відзнак. Ми не хочемо чути погрози на свою адресу від російських політиків і діячів культури, ненависть яка точиться у кожній розмові з “вєлікімі”.

А може руським постійно потрібен хтось кого можна принизити і побути, кого можна спокійно знищити в разі такого бажання? І налякати своїх громадян, створити їм образ чергового ворога і створює кошмар. Ви думаєте це нормально? Ось цитата з якої не можна не погодитися:

Я пришел к выводу, что конфликт в Украине произошел от нового вида неофашизма может даже рашизма. Что бы ни говорили сторонники ДНР-ЛНР, или наемники из России, на самом деле их главная цель одна – уничтожить украинцев как нацию!

Почему я так думаю? Фактов много. Но поводом стала публикация одним известным экс-кремлевским политтехнологом поста, в котором он назвал одесские события отправной точкой для мировой войны.

Сразу вспомнились многочисленные интервью, в которых российских наемников спрашивали о том, что подвигло их приехать в Украину. Ответ почти всегда один: “не смог видеть по телевизору, как наших в Одессе сжигали”.

Здесь идет водораздел между “нашими”, которых сжигать нельзя и “не нашими”, которых сжигать можно и нужно.

Они потирали руки, когда пылал Дом профсоюзов в Киеве, набитый раненными и контуженными “не нашими”, но лицемерно плакали, когда такая же трагедия произошла в Одессе, там же сгорели “наши”.

Те, кто стреляет в украинцев – “наши”, правильные ребята, в украинцев стрелять хорошо, а вот в русских могут стрелять только “фашисты” и “бандеровцы”.

Украинцы не воспринимаются как люди, им отказывают в правах, их интересы не стоят даже упоминания, они даже не имеют права на существование вне русского национального проекта.

Мал. Російька техніка, направлена проти українців.

Тож, рускіє, досить брехати нам. Ми вам не потрібні щасливими. Ми вам потрібні нещасними, бідними, дурними та слабими. І для цього ви робите все що можете. Рускіє, визнайте головне – ви просто хотіли щоб ми не пручалися, просто змирилися і тихо вмирали від вашої “братньої любові”.

Те що чекає українців у разі окупації очевидно по тому, що відбувається на сході. Смерть. Зрада України, підпорядкування “великим” і все одно смерть. Подивіться що сталося в ОРДЛО протягом трьох років. Причому мудрих українців вони вбили відразу. Тих що вменяемі, було більше і їх знищували іншими методами – руйнуванням бізнесу, квартир, примусовими роботами, постійної загрозою війни, безперспективністю і доведенням до відчаю, а потім невідомої смертю при “попиткє побєга із республікі”. Таке чекає на всіх – навіть самих рьяніх рашистів і маніяків “гіві-моторол”, які вирішили що своєю ненавистю до української нації вони заслужать довіри “великих” – ні, їх також чекає жалюгідна і жорстока смерть. По-іншому з руським миром не буває – люди які програли “великим” і назвали себе руськими, не залежно від реальної національності, підписали собі вирок. А програти в 21 столітті простіше в прихованому протистоянні схожому на довоєнний мир з ними, ніж у відкритій, хоч і “гібридній” війні.

Готує свій розум, очищайте його від будь-яких емоцій по відношенню до руських – це єдина протиотрута потрібна для перемоги – повне ігнорування і відстроненість.

Поділитись в:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *