“Ленінопад”. Гуманізація України

“Символы империи, символы тирании, символы оккупации должны быть устранены с городских улиц <…> Некоторые [памятники] надо оставить в назидание потомкам, чтобы потомки понимали, какое зло представляют собой коммунизм и коммунистическая империя. Но очистить улицы от таких монументов, конечно, нужно однозначно.”[1]

Комунізм пережив дві світові війни. Красива ідея рівності для усіх перетворила ряд країн світу в осередки авторитарного режиму, заснованого на дегуманізації людини та втрати ролі особистості. Створення комуністичного режиму взагалі – це кровавий процес, який за красивою обгорткою ховає деспотичні методи управління та направлений на знищення різноманіття культур, особистостей, громадянських ініціатив. Наслідки режиму чітко позначили ті країїни в яких він був – чередою масових вбивств та депортацій, знущань над особистістю та знищенням релігії.

Пам’ятки комуністичному режиму перетворили колишні радянські республіки в клони – однакова архітектура однакові назви вулиць, однакові статуї Леніну. Ті країни які боронили свої національні та особисті людські права, пройшли через великі випробування, втративши неймовірну кількість людей. Україна завжди була осередком боротьби з комунізмом, з перших років його становлення до Революції Гідності та Війни за Незалежність, українці намагались вирватись з порочного впливу апологетів комуністичного режиму. Шокуюча кількість жертв серед українців під час радянсько-української війни (1917-1921), трьох голодоморів з 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947, депортацій українців (1925-1947) та кримських татар (1944), в результаті першої та другої світової війн сягнула кількох десятків мілйонів жертв! Ці жертви були принесені під красним прапором з зіркою до ніг статуй ідеолога класової боротьби – Леніна.

Страшна боротьба українців за свободу від режиму нанесла жахливі руйнування для нації. Сучасні апологети “культури СРСР”, які вважають статуї Леніну осередками культури забувають про його ідеологічну роль. Намагаються сховувати криваві наслідки радянської індустріалізації, постійно підмішують ідеологію комунізму в економічні процеси модернізації промисловості України, які більшою мірою відбувались завдяки науково-технічному розвитку та капіталам Європи та Америки. Саме ідеологія яка нав’язує узагальнюючу роль однієї особистості першим ідолом цього, фактично релігійного руху, став Ленін. Необхідно було знищити віру замінивши її атеїзмом, трохи пізніше коли стало очевидно що більшість людей не можуть поступитисьть своїм віруванням й замість божої віри було запропоновано ідеї комунізму та покірливість до комуністичних діячів і Леніна в першу чергу. Віра була замінена на ідолопоклонство. Трохи пізніше стали руйнувати самі церкви , а ті що залишались, прийняли умову – співпрацю з силовими органами комуністичного режиму та повне підпорядкування політиці комуністичної партії.

Але руйнівна роль ідеології комунізму все ще не втрачена, навпаки, старанням північного сусіда знов вона отримала фінансову та інформаційну підтримку. Росія усіма силами намагається реставрувати комуністичний режим на території свої країн-колоній, в першу чергу в Україні. І знов історія повторяється – чим більший спротив в народі цієї ідеології, тим більше вона насаджуються. А Україна всі радянські часи була дуже активною противницею комуністичного режиму, саме це й приводило до наслідків у вигляді кривавих жертв, та встановленню на їх кістках антирелігійних пам’яток особистостям культу комуністів. Пам’яток, які повинні були стерти пам’ять народу країни. Затьмарити жертовність та відвагу українського народу у своїй боротьбі проти радянської влади.

Як саме ідеологія авторитарного режиму позначилась в Україні? Перш за все наслідками захоплення Української держави стали масові перейменування вулиць, міст, навіть імен людей. Знищення національної ідентичності та експропріація власності започаткували дегуманізацію. Статуї та барельєфи діячам кривавого режиму постали в неймовірній кількості! І чим більшим був рух спротиву тим більше ідеологічного тиску нав’язував режим. Факти говорять наступне – в місцях масових жертв встановлювались комуністичні пам’ятки для того щоб затьмарити національну свідомість й викоренити спротив. Кількість пам’яток комуністичному режиму в Україні вражає – вона найбільша серед усіх країн світу!

площ-1991площ-2015нас-1991 нас-2015

Думка про те що це було зроблено з великої поваги до своїх катів не витримує ніякої критики – як тільки Україна стала незалежної від Росії, ці пам’ятки почали масово зникати – вулиці отримували свої історичні назви, статуї падали. Саме там де вони виконували роль антирелігійних й антигуманних символів вони зникли дуже швидко. Дослідження власної історії робить будь якого громадянина України небайдужим – українці бажають працювати у вільній країні в гуманному середовищі. Це не миттєвий процес – люди повинні зрозуміти величезну цінність власних інтересів та нульову цінність пам’яток радянському союзу. Пройти ментальний шлях визволення від ненависті та злобі на користь любові до людей, природи, країни, світу.

Можна висунути гіпотезу щодо того що кількість статуй Леніну в країнах колишнього СРСР пов’язана з необхідністю ідеологічного затьмарення пам’яті народу. Гіпотеза заснована на тому що психологічний ефект скорення потребував закріплення свого представництва на підкореної території у вигляді символів нової влади. Комуністична ідеологія була чимось новим й взагалі змінювала парадигму віри, парадигмою рабського скорення перед господарем на базі всеохоплюючої довіри яка власне й повинна була замінити віру в Бога. Чим білш кривавим були подій які на генному рівні викликали жах та спротив до окупанта, тим більшою потрібна бути ідеологічна обробка закріпленням своєї влади на окупованій території. Тобто чим більше було постраждалих серед народу тим більш чисельними повинні бути символи нової влади як демонстрація сили. [7] Підкріплює гіпотезу той факт, що спротив який історично чинила Україна простежується в кількості понесених нацією жертв, так як кількість пам’яток які були побудовані новою владою динаміці знищення цих пам’яток після звільнення від окупанта:

Для того щоб побачити дійсну ідеологічну основу совєтизації та створення надлишку статуй та інших пам’яток Леніну, Сталіну й іншим діячам комуністичного режиму проведемо кореляцію з кількістю жертв понесених від радянської влади. Кривавий режим розкрив себе повною мірою в Україні протягом першої половини 20 сторіччя. Ось як розповідає про це Ф.Заставний: “Надзвичайно важкою і трагічною для українського народу була перша половина XX ст. У світі відбулися дві найжорстокіші світові війни, які кривавим смерчем пронеслися по українських землях. Україна пройшла через грізні роки народних повстань: у 1920-1923 рр. в східних, центральних, південних і північних регіонах, у 1942-1953 — на заході країни; пережила три штучно створені голодомори (1921-1923 рр., 1932-1933, 1946-1947 рр.). Були жорстокі масові сталінські репресії, вивезення і заслання сотень тисяч людей у Сибір та Північ неосяжної імперії, еміграція в Казахстан, на Далекий Схід, в Америку, Західну Європу, Австралію. За окремими оцінками, без усіх цих втрат тепер кількість українців в Україні становила б 100-150 млн.. чоловік.

Найчисельніших людських смертей зазнала Україна від голодомору 1932-1933 рр. У мирний час від голодної смерті тоді загинули мільйони людей — переважно українські селяни (у міських поселеннях ситуація була дещо кращою, оскільки населення тут одержувало продовольчі картки, які хоч трохи отоварювалися продуктами). Цей небачений в світі голодомор забрав життя майже у третини всіх жителів УРСР. Померли переважно українці (в сільських місцевостях їх частка дорівнювала 80—90 %).

Голод охопив і райони Російської Федерації з переважанням чи з високою часткою українців. Це була масова і дуже жорстока розправа з українськими селянами за неприйняття ними колгоспного ладу. Найбільше загинуло дітей і людей похилого віку, а також чоловіків, котрі гірше, ніж жінки, переносили голод (саме з початку 30-х років, а не від Другої світової війни, як про це часто пишуть, кількість чоловіків у радянській Україні (за даними перепису 1937 р.) була на 2,1 млн. меншою, ніж жінок).”[9]
Карта яка демонструє процент втрат народу України приведена в Вікіпедії.

Ukraine_famine_map

Рисунок 1. Території з найбільшою втратою населення внаслідок голодомору [11].

Не менш впливовим на свідомість є нав’язування радянських назв для вулиць чи навіть міст.[8] Епопея перейменувань, розпочата в 90-ті роки, захлинулась. До влади швидко прийшли старі функціонери. Стирання “пам’яті СРСР” для них неприпустимо, це швидко приведе до гуманізації країни, порушить командно-адміністративний культ особистості, мораль перестане бути подвійною, а демократичні інструменти народу відправлять в небуття кримінально-авторитарний режим.

drawing1

Рисунок 2. Не хочу жити на вулиці Леніна [8].

 

0_c0caf_235b9245_orig

Рисунок 3. Карта знесення статуй Леніну [12].

З сумом можна процитувати Леніна: “Я назвал бы то, о чём я думаю, монументальной пропагандой.<…> Наш климат вряд ли позволит фрески, о которых мечтает Кампанелла.<…> В разных видных местах на подходящих стенах или на каких-нибудь специальных сооружениях для этого можно было бы разбросать краткие, но выразительные надписи, содержащие наиболее длительные коренные принципы и лозунги марксизма, также, может быть, крепко сколоченные формулы, дающие оценку тому или другому великому историческому событию.<…> О вечности или хотя бы длительности я пока не думаю. Пусть всё это будет временно. Ещё важнее надписей я считаю памятники: бюсты или целые фигуры, может быть, барельефы, группы”[6]. “Временно” не схотіли, не змогли. А чи можна зробити тимчсовий бюст, барельєф чи группу? Звісно можна, з паперу, папьє-маше чи навіть гіпсу, але витрати на широкомасштабне створення тимчасових знаків було нісенітнецею з точки зору здорового глузду. За тимчасовістью явно крилось – “немає нічого більш постійного ніж тимчасове”. А “крепко сколоченные формулы, дающие оценку тому или другому великому историческому событию” явно відносились до ідеологічної трактовки історичної памяті, її спотворенню. Це й стало основою комуністичної ідеології – подвійна мораль, перегляд історії на свою користь, заміна релігійних та людських відносин ідейно-ідеалистичними. Відношення до реальності ця ідеологія нажаль не мала. Вона й стала фундаментом для побудови СРСР – Імперії Брехні.

Список джерел:

  1. Радіо “Свобода”. Писатель Виталий Капранов – о Ленине в Киеве.
  2. Памятники Ленину. Сколько всего памятников Ленину.
  3. Матеріал з Вікіпедія. Декомунізація.
  4. Матеріал з Википедия. Ленінопад.
  5. Матеріал з Вікіпедія. Снос памятников Ленину на Украине.
  6. Толстой В. П. Ленинский план монументальной пропаганды в действии / Отв. ред. О. И. Сопоцинский; Ред. колл.: Б. В. Веймарн, А. И. Зотов, Ю. Д. Колпинский, Н. Г. Машковцев; Академия художеств СССР. — М.: Издательство Академии художеств СССР, 1961. — 56 с.
  7. Петр Тимофеевич Тронько. Памятники истории и культуры Украинской СССР. Институт истории (Академия наук Украинськой РСР). Наук. думка, 1987. – 736с.
  8. Тексти.org.ua. Іванна Кобєлєва, Український інститут національної пам’яті. Не хочу жити на вулиці Леніна! Щоб перейменувати, потрібна ініціативна група і рішення місцевої Ради. 31.10.2014.
  9. Заставний Ф. Український голодомор 1932-1933 років та його географія: через призму сучасної демографічної статистики: (До 70-річчя вшанування пам’яті жертв голодомору)/Ф. Заставний // Географія та основи економіки в школі. -Киiв:Педагогічна преса, 2003,N N1.-С.33-37
  10. “The Foreign Office and the famine : British documents on Ukraine and the Great Famine of 1932-1933” / edited by Marco Carynnyk, Lubomyr Y. Luciuk and Bohdan S. Kordan ; with a foreword by Michael R. Marrus. Kingston, Ont. ; Vestal, N.Y. : Limestone Press, 1988. lxi, 493 p. ; 24 p. ISBN 0919642314
  11. Матеріал з Вікіпедії. Голодомор в Україні.
  12. Памятники Ленину как антенны сепаратизма. 5.05.2014.
  13. УИНП представил интерактивную карту по переименованию городов и сел. 7.07.2015
Поділитись в:
  •  
  •  
  •  
  •  

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *