Думки. (24.10.2015)

Коротко.

Дві події.

Написав один колишній мелітополец. Мені відомо що він був в Криму весь цей час. По ознакам “місцеперебування” у ВКонтакті. Новоросія йому сподобалась. Війна, кров, смерть, страждання, поразки українських солдат, ненависть яку утворює в суспільстві рашистська пропаганда й усе таке. Найжорсткіші речі в соцмережі йшли саме від нього. Дивитись таке було неможливо, тому я виділив для нього окрему групу. Потім ще пара людей до неї потрапила, але він був там перший й непорівнянно більш завзятий у цій своїй ненависті. Щонайменше у постах ВК. Вживу я вже забув коли його бачив. Взагалі не чув про нього кілька років й не чув би взагалі, але він вирішив показатись.

ZE0L9NuFZjE

Під постом на моїй стінці цього фото, про людей які своєю художньої роботою прикрашають будинок у Києві, він повісив фото з рашистської газети Польського видання про те яка погана Україна та українська влада. За 10 метрів по стилю публікації та фото-витворам низького “мистецтва” можна зрозуміти що за російські найманці-“шарікови” її писали та малювали. В його пості – звичайна змога спотворити прекрасне й нав’язати війну й ненависть замість миру й краси. Я думав що звик до такого від подібних людей – як виявилось ніколи не звикну. Те що наробили ці “шарікови” дало зрозуміти хто вони є. Бандити без честі та душі.

Він відразу вигріб від вибуху мого гніву. В приваті. Фото його я звісно видалив із своєї стінки, а він почав тролити та витягувати мене на “розмову”. Мов я його образив, а він білий й пухнастий. На мою відповідь потому, вже трохи охолонувши від емоцій, щодо того навіщо він робить непотребства на моїй стінці, він аж “присоромився”. Мов не зрозумів сам що робить. Почав глузувати з України, з умов мого життя й радіти з їх погіршення. Сказав що тут все погано й в Польщі це розуміють й пишуть такі “газети”, а він мовляв живе там де такі газети продають. У Польщі. Дуже цікавився чи допомагаю я нашим воїнам. А під кінець або ж ненароком відкрився, або ж просто формально визнав свою провокацію – каже “завтра (у неділю) їду в Мелітополь”.

І смішно і злоба бере.

Але ж на то вони й провокатори щоб виводити з себе. Головне. Якщо це правда, й він зібрався їхати до Мелітополя то навіщо? Вибори? На “гаряче” він би не їхав, не схоже на те. А може так вже погано для нього не лише в окупованому Криму а й навіть у Польщі що він приїхав в Україну до “хунти”, яку так охаяв, до країни з невисокими зарплатами й «великими платіжками» щоб “щось тут робити”? Питання – що саме.

Друге. Завтра вже вибори. Як завжди буде чи якось по іншому, не знаю.

Але знаю одне: дуже багато розумних людей раніше не часто ходили на вибори.

А ті, хто має свою голову на плечах та хоче добра не тільки собі, а й дітям й онукам, своії країні. Ті хто думав на перспективу, їм вдовблювалась ідея що “нічого не зміниться” від походу на вибори. Краще займатись собою й не витрачати навіть годину на похід на дільницю. І це спрацьовувало.

А “совок” ходив завжди, скоріш за все тому що “так навчили”, тому що давали гроші або якісь преференції, тому що на роботі “прі януковічє” так сказали. Й в будь якому ці люди суттєво впливали на результат навіть не беручи до уваги маніпуляції з виборчими дільницями та бюлетнями. Як буде завтра, подивимось. Кардинально ситуація не поліпшиться, але комбінація претендентів зараз цікава. Однозначно вона набагато цікавіша ніж була 5 років потому. 

Думка моя в тому, що “совок” ходив за простими речами, за моментальними – голосували за “обіцянки” без усілякого уявлення про майбутнє й те що буде після несвідомого вибору. Решті “відбивали бажання” щось робити.

Звикли ми бути лише спостерігачами за своєю долею. Якщо так, то сподіваюсь після цих двох років після революції, на обман та безперспективність майбутнього яке навмисно(!) вкидається “проміж рядків”, більше розумні люди не будуть “вестись”. Більше ніколи не будуть вірити песимізму “проміж рядків”.

Вибори важливі в будь якому разі. Це очевидно хоча б по вкинутим в них претендентами грошамі. Тож сходить на них обов’язково!

Поділитись в:
  •  
  •  
  •  
  •  

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *