Думки. (3.12.2015)

Стосовно вчорашньої статті та думок щодо освітнього процесу.

Про передачу “Нова Інспектор Фреймут” та про наши школи. Про адміністрації та про свторення совкових умов в сучасних школах. Про це потрібно говорити. Потрібно називати речі своїми іменами.

Сьогоднішній пост дня:

В одному із коментарів мого посту стосовно шкільних сюжетів програми “Нова інспектор Фреймут” написано про те, що автор шоу образила вчителів, яких показала. Й тим, що диктант диктувала випускниця школи, й тим, що говорити про червоні щічки в директора – приниження, й тим, що керівник елітної школи не може гідно відповісти журналісту… Коли я подивився на стіну автора цього коментаря (а такий коментар не один), то побачив, що він також учитель. І мені стало ще більш прикро. Бо живе в багатьох учительських душах оте совкове поняття, яке називається чітко і дуже зрозуміло – “честь мундіра”. Нехай цей мундір брудний, дірявий, смердючий, кострубатий, але його потрібно захищати і берегти. Дарма, що світ змінився, учні інші, вимоги інші, життя інше, але честь “мундіра” насамперед. І будуть його берегти та захищати замість того, щоб здати, якщо не в сміття, то в серйозну хімчистку та ремонт. Та надбати новий. Тоді, дивись, й суспільство інакше подивиться на вчителя, й учні стануть іншими, й проблеми будуть вирішуватися успішніше та ефективніше… Мені дуже жаль учнів, які ВИМУШЕНІ приходити на уроки до вчителів-захисників “мундірів”. Жаль їхніх батьків. І прикро від того, що учень не може відмовитися від послуг таких педагогів та позбавлений реальної можливості обрати справжнього ВЧИТЕЛЯ. Оце біда… Єдине, що трішки радує: справжніх УЧИТЕЛІВ в Україні також чимало.

Вчителі чимало, згоден, а як багато ефективних адміністрацій які зацікавлені в справжніх вчителях, а ні в лояльних з усім згодних “рабах”?

Поділитись в:
  •  
  •  
  •  
  •  

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *