Міжнародний досвід у реформуванні взаємовідносин між містом і СМ та його значимість для України.

Видано в збірнику  наукових праць НПУ імені М.П.Драгоманова “Географія і сучасність” випуск 3, 2000. 6 сторінок.

Сажнев М.Л.

НПУ імені М.П.Драгоманова

Розвиток міст з використанням значних фондів та трудових ресурсів призвів до зменшення кількості фінансових та матеріальних коштів що, вкладаються у розвиток сільської місцевісті, в цілому, так і в аграрний сектор зокрема. Нестача стартового капіталу у окремих фермерів для ведення повноцінного господарства, великі відсотки банківських кредитів, збиткові ціни на сільськогосподарську продукцію на переробних підприємствах, відсутність доброї техніки, комплектуючих до неї та паливно-мастильних матеріалів, погана дорожна інфраструктура – в сукупності усе це сильно гальмує розвиток сільської місцевості. А це, в свою чергу, впливає і у зворотному напрямі – як на сектор промислових підприємств, так і на розвиток міст в цілому, на розвиток самої держави.

Зменшення населення в сілах та «старіння села» досягло таких розмірів, що їх відродження тільки за рахунок внутрішніх основ стало неможливим. На цьому етапі виникла проблема виживання села як такого, а збереження села можливо лише при врахуванні його функціональних особливостей та різноманіття усіх функцій які може виконувати та чи інша територія, виходячи з її соціальних, природних, історичних та інших особливостей.

В час економічної кризи в державі відбуваються зміни в структурі взаємовідносин між містом та сільською місцевістю, в аграрному та промисловому секторах виробництва. Аналізуючи міжпоселенську взаємодію треба відмітити функціональні зв¢язки які лежать в її основі. Функції сільської місцевості: агровиробнича, демографічна, рекреаційна, природоохоронна, історико-культурна, управлінська. Функції міста: виробнича, соціально-культурна, освітня та науково-дослідницька, інформаційно-розважальна, економічна, політична, управлінська, поліцейська та оборонна, екологічна.

Зараз відбувається ряд змін в функціонуванні як міста так і села, деякі функції, які раніш були забезпечені містом зараз частково виконуються в сільській місцевості – наприклад первинна та, навіть повна переробка отриманої сільскогосподарської продукції у власних переробних заводах для її подальшої реалізації на території міста. Вплив міста, в цілому, дещо послабшав, що пов´язано з складним економічним станом на території країни, з падінням промислового виробництва, та із збільшенням рівня безробіття (індекс продукції промисловості у 1998 склав 49% до 1990 року, а рівень безробіття, що в 1995 році складав 5,6% чисельності населення України, у 1998 становив вже 11,3%). Більша частина безробітних у 1998 році – 1,2 мільони осіб були звільнині у зв¢язу з реструктуризацією виробництва, та скороченням штату, а середня тривалість безробіття, у порівнянні до 1998 року у 1999 році склала 9 місяців, до попереднього 8-місячного строку. У сільському господарсті ситуація також була не найкращою – так індекс виробництва продукції сільского господарства у 1998 році склав 52% до 1990 року (у попередньому 1997 році індекс становив 58%). Щодо розподілу продукції по категоріях господарств, то по відношенню до 1990 року валова продукція господарств населення дещо збільшилась, та склала 104,4%, але продукція сільскогосподарських господарств склала лише 30,4%(!).

При такому стані речей треба звернути увагу на те, що СМ може утримувати на своїй території промислові підприємства (в основному переробного характера) це дозволить значно змінити характер зайнятості виробників сільськогосподарської продукції, котра носить сезонний характер. Поява різноманітних кустарних підприємств дозволить зменшити потребу в промисловій продукції на території села-виробника. Досвід іноземної політики дозволяє простежити за таким напрямом в реалізації деяких міських функцій на території СМ.

У Китаї организація промислової діяльності на території СМ після зняття заборони на промислову діяльність в селі на прикінці 70-х призвело до зростання зайнятості сільського населення (половина населення Китаю зайнятого в промисловій діяльності – жителі СМ), ціна робочого місця на території СМ виявилася у 5-6 разів дешевшою, ніж у місті. Основними видами промислової продукції сільської місцевості виявились: одяг (1/3 усього одягу що виробляється в країни), взуття, папір та паперові вироби, текстильні вироби, будівельні матеріали (50% усіх вироблених будматериалів) та 80% сільскогосподарських машин та інвентарю. Подібний досвід ще не є прикладом кращого виходу з кризової ситуації, але в Китаї він дозволив збільшити споживання харчових продуктів більше ніж у 2 рази, в сільськой місцевості  доля бідних сімей скоротилася у 8 разів, приріст валової продукції сільського господарства в средньому за рік склав 6,5%.

Допомогу розвитку промисловості на території СМ надають в Індонезії, Пакистані, Вьетнамі, Малайзії (важливе місце відведено розвиткові підприємств по первинній обробці сільськогосподарської продукції, ремеслу).

В кінці 60-х років уряд Японії прийняв спеціальну постанову “Щодо третього плану освоєння території країни”, в якому обгрунтовується необхідність інтеграції промисловості та сільського господарства. Було прийнято ряд законів щодо розвитку промислових підприємств на території СМ. Так створювались нові робочі місця та вирішувалась проблема безробіття.

Використання подібного досвіду – розвиток малої обробної промисловості на  території СМ може допомогти в становленні та розвитку як сільської місцевості так і держави, розвиток подібних підприємств можливий на базі капіталів приватних фізичних та юридичних осіб, фірм незалежних від державного бюджету.

Проте для реалізації подібного необхідно звернути увагу на соціальну сферу СМ, стимулювати жителів до проживання в селі – для цього необхідно вирівнювання окремих функцій:

  1. Культурні та культурно-освітніцькі (будинки культури та відпочинку, бібліотеки, суспільні та спортивні организації, музикальні школи, музеї); 2. Духовні блага (Радіо, телевізори, кінотеатри); 3. Медичне обслуговування (в селі це система надання медичної допомоги населенню – долікарська допомога на фельдшерско-акушерскому пункті; лікарська – в сільській амбулаторії та дільничній лікарні; медична допомога в районній полікліниці та больниці; допомога в обласній консультативній полікліниці, диспансері, больниці); 4. Вимоги до житла (кількість житлової площі; благоустрій); 5. Торгівельні пункти (товари усіх класів та типів); 6. Сфера послуг (ремонт, виготовлення та будівництво, техобслуговування, чистка, перукарня, фотоателье та ін.); 7. Розвиток мережі доріг (як внутри сільського населеного пункту, так і між селом та містом).

В наш час після виходу закону щодо реформування аграрного сектору виникає запитання про форми власності на землю – вигідні для виробника продукції – можливим в соціально-економічних кризових умовах на селі. Ріст приватної власності на землю – розвиток фермерських господарств та товариств з відповідальністю пов’язане з рядом проблем, більшість з яких стосується дуже скрутного економічного стану населення, та обмежіністю можливої бюджетної допомоги. Порівнюючи це з світовим досвідом треба зауважити те, що в більшості країн світу для починаючого приватного аграрного виробника надається певна пільгова та фінансова допомога, яка частково компенсує початкові витрати, але розмір цих витрат дуже суттєвий. Так, наприклад, у Німеччині для формування повноцінної сучачної ферми площєю 100 га необхідно від(!) 0,7-1,0 млн. марок, це мінімальна сума4. Отже розвиток фермерських господарств неможливий без законодавчої та бюджетної підтримки сільського виробника.

Але окремо стоїть ще й питання перерозподілу землі (не тільки, та не стільки сам процес приватизації земельних ділянок, скільки врахування ціни на цю землю для дифіренціації як податків так і торгівельної собівартості земельних наділів). При перерозподілі землі та встановленні певного оподаткування на власника потрібно виходити з певної вартості цієї землі. Для її оцінки існує ряд критеріїв з яких найбільш розповсюджені наступні:

  1. Порівняльний метод (співставлення продажу) – використовується в умовах розвинутого та активного ринку землі, коли доступна достовірна інформація про продаж землі.
  2. Метод співвідношенння (переносу) –будується на принципах вкладення вартісті землі в загальну вартість нерухомості, дає можливість визначити ціну землі как частину в ціні продажу або аренди того чи іншого об’єкту нерухомості.
  3. Економічний метод (метод залишку на землю) – використовується при оцінці земельних ділянок, освоєних или тех, чи тих, що передбачаються до освоєння у відповідності до максимально еффективного їх використання. В основуі метода покладено принцип додаткової собівартості, який не пов’язаний з покращенням земель, у відповідності з цим методом вартість землі розраховують як залишок між очікуваємою ціною продажу забудованої території та витратами на покращення землі з урахуванням прибутку, що планується отримати.
  4. Метод капітального прибутку (земельної ренти) –використовується при оцінці земельної ділянки, яка приносить прибуток чи від державної діяльності, чи від видачі ділянки в аренду. В залежності від використовуємого методу вартість землі визначається як капіталізована вартість щорічного рентного прибутку.

До уваги також необхідно приймати той факт, що до недавна відчизняний виробник часто потрапляв у дуже скрутні рамки, коли іноземна конкуренція, та відсутнісь будь-якої законодавчої чи адміністративної підтримки призводить до зупинки промислового виробництва, навіть у перспективних для України галузях, та й ще й на відчизняному ринку. Як приклад, можна привести відомий процес закупівлі в 1996 году у американських та германських фірм-виробників “Джон Дір” та “Клаас”, сільськогосподарських машин, коли, не дивлячись на вже наявні та функціонуючі потужності відчизняних виробників, на той час як Сімферопільський та Кіровоградський машинобудівний комплекси ніяк не могли реалізувати свою продукцію – комплектуючі до закордонних та відчизняних комбайів, потребували якоїсь підтримки – фінансової, чи подібної контрактно-лізінгової основи для виробництва відчизняних зернозбиральних комбайнів “Лан” та “Фермер”.

З посібництва адміністрації УАПБ, була  закуплена закордонна техніка – 600 комбайнів Джон Дір, та компплектуючих у американських сільскогосподарських промислових виробників на сумму в 106 мільйонів доларів, при цьому “Украгропромбіржа”, як посередник, після цього реалізувала цю продукцію колгоспам-виробникам по значно вищим цінам, що склало 196 мільонів доларів, отримавши при цьому 90 (!) мільонів доларів “прибутку”. Коментуючи це І.Булкін – начальник служби зовнішньо-економічної діяльності сімферопільського АТ “Система”, вказав на те, що комплектуючі цього підприємства по відпускній ціні у 3-6 разів дешевші за закордонні, але контракт був вже підписаний і відчизняна продукція не знайшла свого покупця.

Невдовзі після цього на 81,3 мільони німецьких марок була закуплена кормо і зернозбиральна техніка німецької фірми “Клаас”. Треба запобігти наступним  подібним спробам державних урядовців робити бізнес – не вбачаючи явних втрат держави від цих угод, на скрутне становище відчизняного машинобудівництва. Як відомо на Україні існує біля 260 машинобудівних заводів, здатних у перспективі повністю задовільнити відчизняний ринок комбайнів, комплектуючих до них та іншої техніки.

 

Література:

  1. Статистичого щорічника України за 1998 рік/Держкомстат України; За ред. О.Г.Осауленка. – Київ “Техніка”, 1999.- 576 с
  2. Международный сельскохозяйственный журнал №3, 1995 с. 35-38. Роль сельской промышленности в выходе деревни из кризиса. Добрынин В.
  3. Л.А. Шепотько, И.В. Прокопа, В.Я. Плонский, Н.М. Скурская – Сближение соц.-экономического развития города и села. – К., Наукова думка, 1981 – 289с.)
  4. Аграрная наука, 1998 №4, стр. 10-11, Макаренко П.Н. “Проблемы государственной поддержки частного товаропроизводителя на селе”.
  5. Український географічний журнал. 3, 1996, с. 37-43. Методика і практика масової оцінки міських земель. О.І. Драпіковський, І.Б. Іванов.
  6. Село: сучасна політика і стратегія розвитку НАН України. за ред. Л.О. Шепотько – К. 1997. – 88с.
Поділитись в:
  •  
  •  
  •  
  •  

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *