Шашечки или ехать? Приказки та тости як симптоми парадигми мислення.

Мені бабуся в дитинстві досить часто казала: «ти не приспособленний к жізні». Я не пригадаю усіх випадків після яких таке чув, але чітко пам’ятаю контекст, той який червоною лінією проходив в кожній розмові де я виявлявся «не приспособленним к жізні». Що ж такого я робив чи не робив щоб таке почути?

Розуміння пийшло саме через аналіз тих випадків коли мене звинувачували. Через те ЩО я робив. А все дуже просто – я робив все правильно. Ні не так як мені здавалось а так як це прописано і в Біблії і в законах. Відносився до інших так як би хотів що вони відносились до мене. Мав кредит довіри. Я намагався не порушувати, не бути егоїстом, ніколи не крав, й з крайньою ступеню огиди сприймаю тих хто це робив, я не люблю принижувати людей, а коли принижують мене (завжди) відповідаю на агресію симетрично й негайно, за що потім караюсь якщо заподіяв шкоду. Ну і таке інше.

А пишу я цей самоаналіз через одну річ. Через те що доводиться слухати і від чого у мене завжди піднімалась хвиля гніву.

Через приказки. Через те “велике й могутнє” поле приказок, яке часто використовували люди навколо мене, через огидні дурні тости на святах. Так я завжди вважав їх дурними, але постійно пояснював це людям делікатно та без образ. Хоча мабуть зробив певні висновки тому що пам’ятаю не лише “приказки”, а й тих хто їх використовував, хто вважав їх вірними, хто жив по цим “правилам”.

«Пусть у нас все будет, а нам за єто ничего небудет», ні, хай буде все, чого заслужили, все чого ви маєте отримати, по закону, з сторони моралі. По справам вашим засуджені будете, й сплатите за все сторицею.

«От тюрьми і от суми не зарекайся» – ці йдуть туди ж куди й перші. Сама постановка питання – ЩО ЦЕ за нісенітниця про в’язницю, якщо людина веде ЧЕСНЕ життя! То може не людина має проблеми, а судова система? Може той “народний суд” – то взагалі просто цирк з пошуком винних? А кожен з “суддів” вже зробив стільки зла, що прекрасно розуміє що саме він чи вона повинні бути засудженими. Так просто не може бути фізично! Лише по-чесному: презумпція невинності (для НЕ терористів та державних зрадників чи заколотників), суд присяжних з рандомними повістками до складу простих громадян які будуть цей суд чинити. А те що є зараз, потворний радянський симулякр який майже таким же й залишився – це все від лукавого.

«Нас &##т, а ми крепчаем» – ось прямо зараз візьміть каміння, або щось велике та важке, щось розміром з свою голову й вдарте себе в цю, свою голову, сильно, так щоб «покрепчать». Що, ЩЕ ДИХАЄТЕ? То вдарте себе ще раз, або поки не «покрепчаєтє» вусмерть, або не поки не зрозумієте хибність цього «вислову».

«Ініціатива наказуємо» – хто це придумав? Шакали? Ви ледачі потвори, що бігають поруч з дійсними мисливцями й жеруть чужу здобич. При чому жаліються на її смак. Вважаєте себе хоч чомусь вартим? В наскрізь прогнилому суспільстві крадіїв ваші шакалі душі можуть тішити себе відчуттям ліктя, вам мабуть добре, шакали, поруч з такими ж огидними єхидними обличчями які тільки й роблять що регочуть з тих хто робить. В нормальному суспільстві – ви ніщо. От тому й так боїтесь створення нормального, конкурентного суспільства де вам не місце.

“Не нає..(обманЄш), не проживЄш” – ось правда, а чому тоді жалітися? Ну якщо ВИ вважаєте нормальним для того щоб прожити обманювати інших, чому ж, блін, не згодні що після цього ВАС так же само будуть обманювати? Нагадаю: “треба відноситися до інший так, як ти хочеш щоб відносились до тебе“. Пам’ятаєте? Чи ви відверті сатаністи і вам цього не треба?

“Нє пойманий – нє вор”. Ну як, як таке можна озвучувати в приказках? Крадій та будь який інший злодій якщо його не спіймали набагато гірший й небезпечний ніж той кий попався. Якщо не спіймали то або надзвичайно небезпечний або сама система правосуддя така що не вважає за необхідне будь що дотримуватись законів, й шукати злочинців. А вони про це приказки розповідають. Як так і треба. Як таке може бути в людській голові? Вони вважають себе нормальними громадянами після того? Звичайні злодії та маргінали, прикривають злочинця, радіють з цього приводу, триматись від таких якнайдалі!

«Я начальник – ти дурак». А як назвати начальника який розумних людей навколо себе перетворює в дурнів? Дурними наказами, зверхнім відношенням, брехнею, нехтуванням правами? Керівник дурнів? Ну то хай пишається собою, мене в цьому колі не буде.

«Бей своих, чтобы чужие боялись». Ця промова стосується здебільшого росії, але ж у нас також ще достатньо її прихильників, які забувають дуже прості речі. Імперці, росіяни та проросійські: саме ви в своїх містах вбили в мільйони разів більше ніж вся Європа разом з НАТО та США і всіма Антанти за останні 100 років. Ви знищили мільйони своїми руками! Ви своїх власних громадян знищили на порядки більше ніж ті, хто на вас взагалі нападав за всю історію існування російського утворення на карті! Ви себе захищати не навчилися, тому й лізе така дурня у вигляді “приказок”. Ви себе поважати не навчилися і поки така гидота в голові – точно не навчитесь! Та й до себе Ви так і ставитеся – ненавидите все починаючи з зображення у дзеркалі.

Мабуть простіше пояснити чому так вважала бабуся й деякі з моїх знайомих (вони навіть спочатку про себе чули «друг»). В 90-их вперше з’явився в моєму лексиконі «лох» – це було щось огидне, не роблячи спротив, щось що завжди буде принижено. Щоб там бабуся не казала, я пристосовувався до суспільства, й намагався не бути білою вороною, просто намагався оминати тих хто дійсно робив погані справи. Навіть якщо спочатку вважав когось другом, далі він/вона вже просто знайомі. У мене чіткі грані добра та зла.

Я маю бути живим й самими собою, я завжди погано відносився до насильства й намагався відповідати «блоком» на «удар». Але жорстким. Таким щоб рука агресора виходила з ладу.

Поділитись в:
  • 12
  •  
  •  
  •  

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *