Думки. (4.10.2016)

Я багато чув. Багато бачив. Ще більше знаю.

З перших же днів Майдану стало зрозуміло що рфія це ворог. Таємний, підступний, абсолютно брехливий.

Потім почалась анексія Криму й дмухнуло повітря Війни. Світової війни. Потрібно було вирішувати що робити особисто для себе, з’ясувати своє місце й роль в країні просякнутої наскрізь симпатиками рфії та бандитами. На всіх рівнях.

Втім світ не пішов на ескалацію. Блоки не сформувались. З’явилась надія на те що все буде добре. Ворог, вже не приховуючи, показав свою хижу, нищівну натуру. І тепер здавалось що ні у кого, у жодної людини не буде ілюзій. Хоча які там ілюзії після всього зробленого ними проти нас на Майдані?

Потім почалась вже звичайна війна. З кров’ю яку не приховаєш, з руйнацією життя мільйонів, з очевидними фактами. Це не просто ворог. Це ворог абсолютний. Екзистенційний. Не лише для України, а для всього людства. Залишиться лише хтось один – або толерантно-демократичний світ, або шовіністична імперія брехні.

Чи це дало кожному поняття про те що відбувається? Чи кожен чітко проголосив свою позицію й став “своїм” чи “ворогом”? Ви знаєте відповідь. Так люди слабкі. Так пропаганда надзвичайно потужна. Агенти прямого впливу на кожному кроці на всіх рівнях. Але ВИ – що саме ВИ бачите?

Чесних або “вірних”? Принципових або безсовісних? Рівних людей або “начальників”?

Є люди які все ще їдуть до рфії, є ті що навіть відпочивали в Криму, багато тих що в глибині душі ненавидять нашу принциповість. Є ті кому ми заважаємо. Їх багато – чого тут приховувати. Вони посміхаються невдачам й шукають слабкі місця, вони хочуть жити як раніше, й паразитувати на НАС! Вони вважають що вийде.

Ваша байдужість це смерть – це шматочок сиру на дошці до якого так жадібно тягнуться ваші ручки. Все менше залишається тих хто просить не чіпати мишоловку, все більше голодних брехунів намагаються відкусити шматочок від нього.

Я знаю що буде далі. Це не передчуття чи передбачення, це звичайний аналіз. По іншому просто не може бути. Не треба буди провидцем щоб передбачити падіння тіла, яке радісно стрибнуло з багатоповерхівки й летить донизу. Не важливо як воно захоче жити перед поверхнею й буде махати руками. Зустріч із землею неминуча. І вона не буде приємною.

Хочете їхати до рфії? Підтримувати окупантів морально? Ведетесь на їх пропаганду? Вірите що “гроші важливіші”? Хочете урвати більше для “своєї родини”?

Добре. Стрибайте за своїм шматочком смачної “халяви”. Ваше рішення приймається. Ніяких попереджень більше. Мені навіть не цікаво тепер.

Поділитись в:
  •  
  •  
  •  
  •  

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *