Україна руська

Це треба виказати. Продемонструвати бачення, поділитись висновками та підсумками.

У мене не яскравий стиль написання, не гостра критика, але завжди принципове ставлення до подій. Так було завжди. Можна з чимось погодитись але після обов’язково треба підводити підсумки та поводитись відповідно до реальної ситуації. Читачів блогу не дуже багато й він не став медіа-майданчиком, а я журналістом. Це все ще цікаво, але не дуже. І не лише мені, а в першу чергу тим хто може прочитати як блог так і цю статтю.

Спробую як можна більш коротко.

Я космополіт. Я не націоналіст. Я принципова людина. Я вчений. Я володію прийомами наукового аналізу синтезу, маю велику кількість компетенцій й можу аргументувати свою думку. Я толерантна людина. Я хочу жити гарно в оточенні добрих людей, займатись цікавою справою й отримувати за це чесну винагороду. А з чесністю у нас проблема. Тому часто опинаєшся в ситуації коли боржник намагається тебе морально знищити чи принизити щоб не виконувати свою частину угоди. Це хвороба соціалістичної, командно-адміністративно, монополістичної країни якою була Україна майже сто років. Вона стала незалежною, але парадигма мислення не змінилась миттєво, більше того є люди які хочуть повернути старі часи. Часі терору та залежності, часи брехні та страху.

Україна була й досі залишається великою мірою російською. Колонією. Буферною зоною. Але не незалежною країною точно. Я постійно кажу що немає й непотрібні герої. що ми яскраво бачимо як на прикладі чиновників так і медійних фігур – типу Савченко Надії. І тут є проблема – саме тому що вони не принципові. З тих ким я можу пишатись – це Віталій Портіков та Володимир В’ятрович. Як і мільйонами українців які зайняли принципову позицію й роблять свою справу для становлення національної держави. Не ставлять персональні інтереси чи особисті проекти, а “тягнуть важку лямку” створення сучасної  національної країни попри спротив суспільства.

Якщо пригадати як сприймає Україну світ, коротко це буде: “Україна, знаю, це десь в росії”. І це не смішно. Це не помилка. Це є те що спостерігає на нас з дзеркала. Наша колоніальність та небажання чогось міняти. Ми 24 роки бігали по кругу намагаючись “не образити росію”, в головах людей.

Подивіться навколо та запропонуйте тим кого побачите далі подивитись на себе. Подивіться уважно. Ці люди казали що “язик не важен”, але саме коли починається обговорення мовного питання вони перші починають свари та починають демагогію в цьому “не важному” питанні. Вони казали що треба жити краще, але перші що піднімають питання платежів, а не зарплатні. Вони голосно кличуть на вирішення питань, але майже ніхто не виходить з вимогами на площу. Вони просять “припинити красти”, але самі в першу чергу шукають нечесні засоби заробітку. Вони це люди протиріччя. Вони кажуть що хочуть жити краще ніж вчора, але щосили намагаються повернути минуле. Вони кажуть що не треба відвертатись від рф, але прагнуть стати успішною країною накшатлт захдного. Коротко кажучи люди намагаються поєднати те що поєднати неможливо. Протона та антипротон. Плюс на мінус на магніті. Ще гірше те що вони тупцюючи на місці, відмовляючи від впевненої ходи в успішну цивілізацію звинувачують з її законністю та порядком, добродутом та майбутнім, звинувачують всіх окрім себе. При тому успішно голосують за популістів, але кажуть що успішна європейська Україна це казка. Вони це люди будь якого покоління. І проблема їх невпевненості в тому що вони навіть не хочуть відстоювати інтереси й обирати важкі але дієві кроки, вони згодні голосувати за тих хто гарно говорить про важливі для них теми, при чому звинувачуючи усіх в невиконанні своїх обіцянок. Це люди постійного когнитивного дисонансу. Це просто люди без принципів. Для них не існує України, є лише територія де вони зараз існують, є бажання заробити більше грошей щоб стати крутішим за сусіда, але немає жодного бажання разом із сусідом прибрати ділянку на своєму дворику. Лише знайти гроші щоб сплатити тому хто це зробить.

Поділитись в:
  •  
  •  
  •  
  •  

One comment

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *