Про любофф

У друга. Близька людина. Він чоловік. Дружина пішла від нього. Забрала дітей. В короткий час після цього викладає радісні фото себе, нового “батька”, дітей. Цей чоловік не знає як пережити її вчинок. У нього не депресія. Набагато гірше. Мі, сильньіе мужики-чурбаньі.

В Києві. Мій сусіда – великий за розмірами. Раніше поважна людина декан, вчений. На той час коли я оселився поруч з новим сусідом він був вже не в собі. В найскрутніший час дружина кинула його. Забрала дітей. Почала кампанію по його моральній дискредитації. Поза спиною. Він нічого поганого про неї не казав. Жодного слова. Ніяких маніпуляцій та принижень. Чого не скажеш про неї. Щоб діти не “вздумали с ним общаться”. Він не витримав систематичного та жорстокого тиску. Наклепів та зради. Вони використала все що можна та не можна проти нього. Його розум не зміг це пережити. Він його втратив.

Поруч з моїм домом. Ніч. Літо. Гарна погода. Не поспішаю. Йду повільно й радію життю. Недалеко чоловік спілкується з дружиною. Ввічливо. Тон – уважний та підкорений. Мабуть вона щось примушує зробити негарне – він намагається їй це пояснити. Погоджується з нею. Тон – розбитий вщент та скорений. Я стою метрах в 10. Незручно і проходити поруч і назад вертатись. Просто призупиняюсь. Він кладе слухавку. Каже депресивним тоном загнаного в кут: “Коли ж моє серце нарешті стане.” Охайний, освічений, судячи з лексики. Але морально знищений.

Знайома дівчина. Гарна.  Й ззовні й як людина. Була принижена чоловіком. Який “загуляв”, покинув її, при цьому принижував. Розповідала неохоче. Все ще любила його й хотіла повернути. Я б завадив. Але ж я не му4ак. Випадково побачив руки. Вона розповіла. Одночас після чергового приниження – намагалась вбити себе. Чудова дівчина.

Розмова з дівчиною про любов. Що таке і як воно є. “Любовь єто дружба.” Намагаюсь зрозуміти не погоджуюсь, аргументую. Кажу про складність та важливість “багатьох інших аспектів”. Думаю. Як осяяння – власне так, більшою мірою саме дружба. Вона права. Але після розмови вже пройшло кілька років.

Дорогі мої. Якщо Во не розумієте що треба поважати партнера, що ваше “я же девочка, мне можно”, “я мужчина, имею право” – то звичайний шовінізм. І власні інтереси понад усе. Девочки которім можно – вас много. Но я так не смогу. Невже не хочете жити в чесних відносинах? Я так. Але не знаю з ким. Маніпуляції, потім приниження, дискредитація колись любимої людини. Вибачте, але я вас просто банально боюсь. Ви можете знищити моє життя. Але я цього не хочу.

Поділитись в:
  •  
  •  
  •  
  •  

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *