Економіка та свободи.

“Натомість типова прихована економічна діяльність (класична злочинність), така як грабіж, крадіжки чи наркоторгівля, не вважається в цій статті тіньовою економікою. Так само, до неї не включені неформальні економічні дії домогосподарств (які охоплюють все домашнє виробництво товарів та послуг). Це ж стосується і податкової оптимізації.”

The Size of Shadow Economies in 145 Countries from 1999 to 2003

 

Стаття написана в 2002. В цьому ж році я захищав власну дисертацію. Багато чого змінилось, але не фундаментальні речі. Не змінилось сприйняття економіки в Україні, нажаль.

Отже – домашнє господарство взагалі не може вважатись тіньовою економікою. В ПРИНЦИПІ. І якщо не зрозуміло – поки ви працюєте сам, поки ви працюєте з власного дому це НЕ ТІНЬОВА ЕКОНОМІКА, а звичайна активність людей.
Якщо Ви ВІДКРИЛИ “ФОП”, то лише для того щоб сплачувати ЛОГІЧНИЙ податок (і він має бути ЛИШЕ відсотковим, і ДУЖЕ малим – 0-15%). Але якщо ЦЬОГО ПРОСТО НЕ ТРЕБА РОБИТИ, жити Вам стане на ПОРЯДОК легше. Проблема лише в тому що якщо цього не зробити то податок сягає …70% по ЗАМОВЧУВАННЮ. ЦЕ НЕПРИПУСТИМО!

А відбуваються ці неприпустимі речі лише через те що комусь це вигідно. І це типові феодали-містечкові “господарі” яких повністю влаштовує їх статус кво. Відмовитись від власного статусу та дати “кріпостним” демократичні свободи для них неприпустимо.

“Есть страны, надолго и всерьез застрявшие в Средневековье с его закрытыми социальными лифтами, привилегированными классами и группами, властью кланов, пассивным, патерналистски настроенным населением, имперским или, наоборот, колониальным мышлением. Эта большая группа стран весьма разнообразна. Некоторые совсем недавно совершили рывок в современность, и теперь у них тоже XXI век. Другие как раз натужно пытаются сделать этот рывок, преодолевая сопротивление старых элит, которым комфортно в XVIII веке и вовсе никуда не хочется (Украина относится к этой категории).”

На проклятом острове нет календаря

саме розділення на епохи (разом з психологічним футуро- або ретро-орієнтуванням, суспільної угоди) робить можливим суміщення несумісних форм управління та організації:

– родино-племенний (“варварство”) – кровні зв’язки головне, “здобич” треба тягнути ТІЛЬКИ в родину – решта вороги.
 
– феодальний (“містечковість”) – наявність суворого господара, який власний “феод” (це переважна більшість форм існування закладів державної форми власності) захищає й веде боротьбу з іншими. “Феоди” можуть успішно поєднуватись в “імперії”, рішення приймають “господарі”
 
– індустріальний (демократичний) – масове навчання та володіння сучасними технологіями, прояви особистої свободи, представлення про соціальні інститути та власні права, ротація влади й інтересів, представники влади сприймаються як обрані але звичайні люди, відбувається збільшення “сфери дому/друзів” до міста (та країни як виробника певних товарів). Конкуренція за робочі місця, вільні ЗМІ, свобода думок, права жінок та дітей, зміна етнічного націоналізму на громадянський, несприйняття імперіалистичних ідей.
 
– постіндустріальний (ліберальнодемократичний) – інтернет, максимальна особиста свобода й повне розуміння власної відповідальності, “сфера дому/друзів” – поширюється на всю планету (а скоро й на Марс), постійне прагнення нових знань та відчуттів, відсутність ксенофобії, бажання впливати на світ а не бути його об’єктом, відсутність авторитетів (більша повага до певних дій, а не просто до окремих авторитетів).
Поділитись в:
  •  
  •  
  •  
  •  

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *