Байки. “Бері та Лайкі”

В одній далекій країні. Майже королівстві. Жили були Бері та Лейкі. Жили собі, любили смачно поїсти та попити гарячий чай. А щоб заробити, вони робили речі, які потім продавали іншим. І хоча вони робили це по-різному, Бері постійно намагався зробити щось нове, а Лейкі постійно робити одне й те саме, ми спростимо цю відмінність та те до до чого вона призводить. Про це в іншій байці. Це не головне.

Головне інше. Кожен з них просто заробляв сам собі на життя окремо, і жив на зароблені гроші так як кожному здавалось краще.

Бері та Лейкі дуже любили чай. Жити без нього не могли. І тому регулярно гріли воду для нього. І Бері завжди розраховував скільки йому треба й грів приблизно на одну чашку. Лейкі ж було все одно, він грів кріп в величезному чані з водою, напитись з якого могли двадцятеро. І тому витрачали різну кількість палива. За місяць на свій чай Бері тратив свій одноденний заробіток, а Лейкі – все що заробляв. В цій країні всі були такі як Бері та Лейкі.

А тепер, любі мої діти, скажіть на кого рівнялись люди в цій країні, на манотрата Лейкі чи на заощадливого Бері? І хто з цих двох в кінці кінців був – марнотрат/мот/лох (якщо ви вже не діти й чули це огидне слово)?

[poll id=”2″]

 

В іншій далекій країні. Майже королівстві. Все буле майже так само. Там також жили були Барі та Лайкі. Варили собі їжу, пили гарячий чай та робили корисні речі які потім продавали. І хоча вони точно так як і в першій робили різні речі й Барі постійно намагався зробити щось нове, а Лайкі продовжував робити лише те що й спочатку, ми також спростимо цю відмінність та до до чого вона призводить. Про це в іншій байці, як Ви пам’ятаєте. Головне інше.

В цій країні домовились віддавати гроші на покупку потрібних речей, й складати їх в центрі так щоб кожен міг взяти стільки скільки йому потрібно. Це була єдина відмінність: всі витрачали гроші на спільне паливо, а потім брали стільки скільки потрібно. І якщо чогось не вистачало то всі витрачали ще більше коштів щоб купа спільного палива була постійно доступною.

Звичайно ж ці Барі та Лайкі також дуже любили чай. І тому гріли воду для нього. І Барі завжди розраховував скільки йому треба й грів приблизно на одну чашку. Лайкі ж було все одно, він грів кріп в величезному чані з водою, напитись з якого могли двадцятеро. В цій країні всі були такі як Барі та Лайкі.

А тепер, любі мої діти, скажіть зараз кого в цій країні вважали – дурним/йолопом/лохом (якщо ви вже насправді не діти й самі так кажете на інших людей)? І тому хто частіше зустрічався в цій, іншій країні – заощадливі чи марнотрати?

[poll id=”3″]

 

Усі збіги з реальністю в цій байці не випадкові. Подивіться в дзеркало. Ці байки мають повну відповідність реальності. В кінці кінців в одній країні постраждало дуже багато. Бо кожен не хотів бути лохом, й всі рівнялись на іншого. На не-лоха.

Поділитись в:
  •  
  •  
  •  
  •  

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *