Вибори. Думки. 10/04/2019.

Важливі не стільки вибори Президента, скільки Парламентські. Ви ж самі до них менш відповідально відноситесь! Це ненормально, бо саме від них й залежить майже все. Але що мої слова та й змінять. Я відповідь знаю – нічого.

А Парламентська криза неминуча при будь якому президенті! Її однозначно поганий наслідок очевидний, але він не настільки апокаліптичний як його озвучують, варіативність буде однозначно, а народний тиск й самоорганізація на майданах країни та навіть відсутність відсутність виконавчої влади під час початку кампанії по захопленню Криму й південно-східних частин України, самоорганізація та волонтерський рух показала цей приклад в 2013-2014 року. Некерованості держави можна досягти різними методами і у будь кого з кандидатів в президенти вони не нульові. Порошенко буде вимушений утворювати тиранію (яку навряд чи йому вдасться утворити як ми бачимо вже зараз і це швидко переросте в збройне протистояння). А Зеленський може наробити все що завгодно – тут прогнозувати неможливо взагалі.

Власне я про це попереджав в 2015, волав в 2016, та ще намагався попискувати в 2017. Мовчу зараз, пішов у дауншифт – “викинутий на помийку” (так ця фраза звучить емоційно, так і є, вибачте, але моє життя руйнують і загрози не дитячі). А робилось все як раз навпаки від того що потрібно було робити для внутрішній ситуації. Вона була погіршена на перспективу ще з осені 2014, й суттєво погіршена з 2016-2017 року.

Поясню власну позицію. Я не підтримав жодного з кандидатів. Ні з першої трійки ні навіть з першої десятки як показав перший тур. Люди навіть не намагались аналізувати ситуація а “купляли” крихку стабільність або “новий продукт”. Фактично піар компанія Зеленського ніщо інше як комерційна кампанія та “продаж нового товару”.

Я не голосував а жодного з поточних претендентів, й уважно спостерігаю з холодною головою. Коли починається розмова про зміни в законах – пригадують про парламентсько-президентську, але одночасно переймаються іншим кандидатом, а коли законодавчі зміни законодавчі відбулись (безвіз, мова-частково лише квоти та фінансування, декомунізація, шлях в НАТО, децентралізація) чомусь про поточного пригадують. Двулічність.

Ви ж все прекрасно розумієте – але чутно від вас лише кліше. Чи може просто така Україна вас повністю задовольняє? Ви розумієте що зараз вибори, звичайна зміна влади, а не майдан яким так лякають і на який вже довго збирають людей за різними гаслами? Ми дійсно не знаємо що буде робити Зеленський і це реально страшно, але ми точно знаємо що буде робити Порошенко і це страшніше!

Нарешті за п’ять років ми побачили що президентська воля щонайменше дає повноваження карати окремих людей. Але що дивно – з проукраїнськими виходить з пустого місяця довести до кінця й посадити людей, а з проросійскими не можу пригадати жодного кейсу де не просто мильна бульбашка була, а доведено до справи й ув’язнено. Це також не дивно розуміючи негласну угоду на яку явно пішла виконавча влада. А от чому ви запевнюєте в протилежному – це дивно.

Що дуже лякає зі сторони Зеленського – відношення до Української культури, його російськомовність, одіозні люди поруч з ним. Відновлення культури це довгий та одночасно вкрай необхідний процес і будь які зволікання або призупинення культурного відновлення в Україні – це загроза національної безпеки.

Найкращим вибором залишається не робити його.

UPD. У зв’язку з підтримкою Зеленського великою кількістю проросійських персон виникає закономірне питання – що це підтримка власного кандидату чи навмисна дезінформація. Наскільки я пам’ятаю на виборах 2014 року ставлення до нового президента спочатку було досить теплим й зовнішні ознаки охолодження відбувались лише потім. Ми не можемо відкидати й таємних домовленостей Порошенко з РФією, а дії Москви розглядати як інформаційне прикриття, хоч це й маловірогідно. Основним варіантом треба висунути гіпотезу підтримку нового лиця яке може піти на поступки або бути зломлене. Порошенко не перший раз був в політиці й про нього було більше відомо ніж про не-політика Зеленського. Втім навіть до нього відношення не здавалось таким негативним як до Турчинова, Яценюка чи Коломойського в перші місяці після інавгурації.

Дивимось на лінки.

UPD (15/04/2019). Дивлюсь бесіду Порошенко на ICTV з представником штаба Данилюком. Він однозначно володіє інформацією яка розповсюджується для дискредитації Зеленського. В розмові путін відіграє роль фігури до якої він апелює – “Путін сказав хто завгодно але не Порошенко” це можна інтерпретувати по різному, але однозначно явна самоідентифікація Порошенко-Україна та кампанія страху не буде Порошенко-РФ нападе. Чудово володіє ситуацією та пам’ятає кількість законопроектів по бурштину (або отримував підказки), рішення ситуації озвучив в показово майбутньо=імперативному тоні. Дуже недобре обличчя було коли пан Данилюк озвучив ситуацію “Коли треба прийняти закон, знаходяться голоси, а коли ні – не знаходяться”. Уходив від прямих відповідей в агресивну риторику та приховані погрози.

UPD (17/04/2019). Ситуація феномену Зеленського в цілому вже озвучена як процес відмови визнання
українцями легітимності влади феодально-корупційної системи – “ні” політикам та їх представникам які відмежувались від суспільства та абсолютно очевидно не враховують інтереси громадян та їх бажання мати перспективи й чітко бачити
причинно-наслідкові зв’язки. Кампанія страху стала можливою через утворення керованої “фабрики тролів” Мінстець / Міротворец, яка успадкувала практики “Ольгинських ботів”. Концепція роботи також повністю повторює московську – негатив, ресентімент, висміювання будь яких ініціатив, приниження або знищення ролі особистості в створенні благ та позитивних смислів, привласнення чужих досягнень представниками кримінально-феодальних верств, руйнування перспектив та середньострокового й довгострокового планування, максимальна атомізація суспільства й використання “мови ненависті” для збільшення емоційного забарвлення й перехід від конструктивної дискусії до емоційних та беззмістовних тез. Фактично ми спостерігали появу інформаційних інституцій подібного штибу в 2014 році, їх вибірковість які постійно використовували риторику війни та ворога поступово проектуючи його на все більшу аудиторію українців, й формуючи російські смисли “п’ятої колони”, “Порошенко це Україна”, “постійна зовнішня загроза”. При чому я можу відмітити якісний перехід саме на внутрішнього користувача вже в 2016, й розкручений маховик нищівної атомізації в 2017 та подальших роках. Дуже дивно спостерігати в політичній пропаганді поточного президента опору на ці фабрики тролів, з апеляцію вибору до суспільства, яке було розділено саме цима фабриками неодноразово й тому стало в однозначно негативне відношення вже в 2016-2017 роках. Використання тих же методів та практик для пропаганди видається або зразком некомпетентності, або ненависті та неповаги до суспільства й сприйняття його як абсолютно кероване й тваринне. Загроза Зеленського в цьому випадку може бути не лише в (перше) некерованості системи яка почне працювати проти суспільства вже при ньому але від лиця вже багатьох сфер впливу, а й в тому що (друге) він накшталт РФії може очолити систему та підпорядкувати нитки до єдиного центру прийняття рішень (як кооператив Озеро в московії), або, (третє) якщо сфери впливу залишаться під контролем поточного кримінально-феодального консенсусу, що буде боротись за відновлення повного контролю й знищення конкурента, отримає публічну нелегетимність й збройне повстання функціонерів кримінально-феодальної системи.

Вбивство Музичко – суд над Айдаром, суд над Торнадо.

Поділитись в:
  •  
  •  
  •  
  •  

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *