Погляди на інтеграційні процеси в сучасній освіті

Процеси інтеграції та диференціації відповідають двом тенденціям людського пізнання, з одного боку, представляти світ як єдине ціле, з іншого ‒ глибше і конкретніше пізнавати закономірності і характерні особливості різних структур і систем.

З цього приводу Т. Івашкова відзначає, що основними складовими загального інтеграційного процесу розвитку сучасного світу, який відображає об’єктивні тенденції його глобалізації, є процеси інтеграції: знань про людину, суспільство і природу; технологій діяльності людини, технічних і людино-технічних засобів діяльності, а також процеси інтеграції соціально-економічних і науково-технічних систем; політичних, нормативно-законодавчих, екологічних, промислового виробництва, сільського господарства, будівництва і архітектури, транспорту, торгівлі, енергетичного і матеріально-технічного ресурсного забезпечення і збереження, економічних, міжнародної діяльності, інформаційних і телекомунікаційних, безпеки і оборони, культури, охорони здоров’я, спорту, туризму, соціального захисту населення, науки і освіти; а також систем управління функціонуванням і розвитком різних галузей суспільства та їх структурними елементами [1].

На сучасному етапі інтеграція домінує над диференціацією і розглядається як перспективний напрямок вдосконалення сучасної освіти.

Оскільки сучасні науки тісно пов’язані між собою, остільки і шкільні предмети не можуть бути ізольовані один від одного. Зв’язок між навчальними предметами є відображенням зв’язків між відповідними науками, кожен з яких в своїй галузі вивчає єдиний існуючий матеріальний світ.

Процес інтеграції розглядається як взаємопроникнення змісту різних дисциплін з метою спрямованого формування в учнів різнобічної, комплексної системи наукових уявлень про різні явища матеріального світу.

Інтеграційні процеси в освіті сьогодні є переважаючими в силу дії низки  об’єктивних причин. В умовах постіндустріального розвитку, коли формується новий тип суспільного устрою ‒ інформаційне суспільство, інтеграція знань стає необхідною умовою для оволодіння і ефективного використання нової інформації, як навчальної, так і наукової.

У цьому контексті слушною є думка Н.Г. Сидорчука, про те, що інтеграційні процеси в освітній галузі, обумовлюють специфіку інтеграційних тенденцій, що характеризують сучасну освітню дійсність на рівні теорії, практики та освітньої політики; в єдності визначають яскраво виражений суперечливий характер процесів конвергенції та диверсифікації. Звідси випливає й пріоритет освіти не тільки в соціальній, але й в економічній політиці сучасного суспільства. На практиці це визначається цілеспрямованим розвитком освіти в інтересах зростання людського капіталу, а на цій основі – в інтересах управління майбутнім, наданням можливості вирішення існуючих та запобігання нових соціальних та економічних проблем в інтересах безпеки країни, зміцнення міжнародних позицій держави і забезпечення зростання конкурентоспроможності національного народного господарства [4].

В свою чергу С. Наджафарова відзначає, що інтеграційні процеси в системі національної освіти виступають як складова всебічної тенденції глобалізації світових процесів розвитку, як визначальний інтелектуальний базис гармонійного розвитку національних соціально-економічних систем [3].

На думку К.В. Левківської, інтеграційні процеси у шкільній освіті пов’язані також з необхідністю врахування вікових особливостей школярів, що визначає і специфіку їхнього навчання. Становлення особистості школяра в умовах інтегрованого підходу до навчання ґрунтується на таких принципах: урахування особистісно-розвивального потенціалу навчання; орієнтації на школяра як суб’єкта навчально-виховного процесу; творчого підходу до конструювання технології інтегрованого навчання та добору завдань; цілісності змісту навчально-виховного матеріалу, створення позитивних емоційних ситуацій; трансформації морального мотиву у моральні якості; формування вільної, самостійно діючої особистості громадянина, здатного здійснити обґрунтований вибір у різноманітних навчальних і життєвих ситуаціях. Зміна цілей і функцій шкільної освіти, особистісно-орієнтований підхід до навчання і виховання учнів, на нашу думку, значною мірою зумовлюють необхідність переосмислення ідеї навчання, зокрема, для вирішення проблем гуманізації освіти, яка має ґрунтуватися на принципах гуманітаризації, диференціації та інтеграції [2].

Потреба сучасного ринку праці в широко-освічених фахівцях, мобільних до зміни характеру праці, освоєння нових технологій, викликає необхідність у створенні нової системи підготовки молодого покоління, заснованої на принципах інтеграції знань з різних предметних областей.

Література.

1.     Івашкова Т. Основні тенденції інтеграційних процесів у сучасному освітньому просторі. Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки. 2016. № 2 (4). С. 97-107.

2.     Левківська К.В. Теоретичні основи інтеграційних процесів в освіті. Вісник Житомирського державного університету. Випуск 54. Педагогічні науки. 2010. С.177-181.

3.     Наджафарова С. Інтеграційні процеси в освіті. Наука і освіта. №2. 2015. С. 75-79.

4.     Сидорчук Н.Г. Інтеграційні процеси в освіті як полікультурна проблема. Проблеми освіти: Збірник наукових праць. Вип. 82. Вінниця-Київ, 2015.  С. 230-233.

Поділитись в:
  •  
  •  
  •  
  •  

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *