Особливості розвитку силових здібностей старших школярів засобами атлетичної гімнастики

Непша Олександр, Москальова Ганна

Мелітопольський державний педагогічний

 університет імені Богдана Хмельницького

Проблема базової силової підготовки школярів в даний час набуває значущості в зв’язку з вираженими змінами соціальних, екологічних і економічних умов життя суспільства.

Важливе місце в даному питанні відводиться атлетичній гімнастиці, тому що цей вид діяльності викликає все більший інтерес у молоді, дозволяючи максимально компенсувати «руховий голод», знімати стрес, зміцнювати серцево-судинну систему, підвищувати імунітет, ставити бар’єр на шляху старості, впоратися з багатьма хворобами і дефектами фізичного розвитку людини [4].

Однак розробка основоположних методичних рекомендацій по широкому використанню різних походів у використанні засобів атлетичної гімнастикистримується дефіцитом наукових досліджень.

У зв’язку з цим вивчення динаміки м’язової сили школярів представляє як науковий, так і практичний інтерес. Це дозволяє виявити педагогічні та фізіологічні закономірності в розвитку силових можливостей і на цій основі більш об’єктивно планувати силові навантаження з урахуванням віку на уроках фізичного виховання.

Розробка ефективних засобів і методів розвитку силових якостей одна з найважливіших задач, яка стоїть перед кожним вчителем фізичної культури. Особливу актуальність вона набуває в роботі з юнаками старших класів в зв’язку з їх майбутньою працею та військовою службою.

Сила ‒ це здатність людини долати зовнішнє опір чи протистояти йому за рахунок м’язових зусиль (напруг). Силові здібності‒ це комплекс різних проявів людини в певній руховій діяльності, в основі яких лежить поняття «сила».

Силові здібності виявляються не самі по собі, а через якусь рухову діяльність. При цьому вплив на прояв силових здібностей надають різні фактори, внесок яких в кожному конкретному випадку змінюється в залежності від конкретних рухових дій і умов їх здійснення, виду силових здібностей, вікових, статевих та індивідуальних особливостей людини [5].

Шкільний період є найсприятливішим для розвитку силових здібностей. За одинадцять років навчання в школі абсолютні показники сили основних м’язових груп збільшуються на 300-500% і більше, а показники відносної сили ‒ на 150-200 %.

Найсприятливішим періодом розвитку сили у хлопчиків є вік від 14 до 16 років. У ці ж періоди відбувається збільшення загальної маси тіла, тому приріст відносної сили є не настільки вираженим.

Основними завданнями  розвитку силових здібностей є :

‒ загальний гармонійний розвиток всіх м’язових груп шляхом використання виборчих силових вправ; 

‒ різнобічний розвиток силових здібностей в єдності з освоєнням життєво важливих рухових дій;

‒ створення умов (бази) для вдосконалення рухових здібностей в рамках занять конкретним видом спорту або професійно-прикладної фізичної підготовки; 

‒ розвиток здібностей раціонально користуватися силою в різноманітних умовах життєдіяльності;

‒ розвиток м’язової системи, що забезпечує «корсетну» функцію для всіх внутрішніх органів і систем організму; 

‒ створення передумов для здійснення різноманітної і різнобічної рухової діяльності [1-3].

Вирішення цих завдань досягається завдяки тому, що в процесі силової підготовки в організмі протікають наступні процеси:

‒ підвищення ефективності функціонування нервово-м’язового апарату;

‒ поліпшення здатності до перетворення енергетичних можливостей організму;

‒ вдосконалення іннервації м’язів;

‒ вдосконалення механізмів трофічного (живильного) забезпечення м’язової діяльності [1,3].

Поряд з представленими вище найбільш загальними завданнями силової підготовки, в залежності від конкретних умов, може вирішуватися і безліч інших більш спеціалізованих і приватних завдань розвитку силових здібностей.

Виховання сили може здійснюватися в процесі загальної фізичної підготовки (для зміцнення і підтримки здоров’я, вдосконалення форм статури, розвитку сили всіх груп м’язів людини) і спеціальної фізичної підготовки (виховання різних силових здібностей тих м’язових груп, які мають велике значення при виконанні основних змагальних вправ). У кожному з цих напрямків є мета, яка визначає конкретну установку на розвиток сили і завдання, які необхідно вирішити виходячи з цієї установки. У зв’язку з цим підбираються певні засоби і методи виховання сили.

Література

  1. Гайдук І. Атлетична гімнастика в системі фізичного виховання дітей старшого шкільного віку. Молода спортивна наука України: зб. наук. праць з галузі фізичної культури та спорту.  2006. Вип. 10.  С. 123-127.
  2. Іващенко О. В. Особливості функціональної, координаційної й силової підготовленості юнаків 9-11 класів. Теорія та методика фізичного виховання. 2014.  № 1. ‒ С. 24-33.
  3. Кожанова О.С., Сторожик А.І. Особливості методики розвитку силових якостей у школярів старших класів (хлопців) на заняттях з фізичної культури. Фізична культура і спорт у сучасному суспільстві: досвід, проблеми, рішення: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, м. Київ, 20.11.2015 р. Київ, 2015. С.114-118.
  4. Купрєєнко М.В., Непша О.В., Ушаков В.С. Використання освітньо-розвиваючих та оздоровчих видів гімнастики на уроках фізичної культури. Україна в гуманітарних і соціально-економічних вимірах. Матеріали ІІ Всеукраїнської наукової конференції. 24-25 березня 2017 р., м. Дніпро. Дніпро: СПД «Охотнік», 2017. С.246-247.
  5. Христова Т.Є. Тестування рухових здібностей школярів: курс лекцій для студентів вищих навчальних закладів спеціальності «Фізична культура».  Мелітополь: ФОП Силаєва О.В., 2017. 48 с.
Поділитись в:
  •  
  •  
  •  
  •  

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *