Принцип платять усі або ніхто якось непомітно забувся після 2014 року. В принципі головний принцип рівності та взаємоповаги став меншовартим як і до Революції Гідності.
Вибірковість застосування існуючих законів та кримінальні шляхи отримання прибутку як були так і залишились головними.
Я вже мовчу про внутрішній продукт та споживання де кожного “законного” знают в обличчя, як і розцінки на його “послуги” – ну звісно ж – так дешевше, бо в законах написано щось страшне. А що стосується імпорту то не так очевидно спочатку поки не почнеш працювати. Окремі гарантійні талони в цілому це нонсенс. Більшість техніки обслуговується за папірцями продавця. Але ж як так коли гарантію дає виробник? Відповідь – причина в тому що більшість каналів імпорту контролюється злочинними угрупуваннями які з цього мають постійний зиск. Так звані “сірі канали” фактично це нелегальне постачання переважної більшості товарів в країну. Без сплати мита. Без інших видатків які необхідні. Десь “домовитись” важче, а десь це єдиний канал імпорту. І ви думаєте продають ці товари на Петрівці чи з рук у дрібних магазинах? Навпаки це найкрупніші канали продажу та рітейлу. Назвіть будь який магазин або мережу, саме вони головні бенефеціарії від цього і кожен там зацікавлений у ситуації від голови правління до першого ж менеджера по продажу. В цілому усі хто причетний до нього повністю задоволені, дуже багаті, небезпечні та не мають права існувати за межами в’язниць до кінця свого життя. Разом із свома родинами. Але ж вони єдині вільні, бо можуть домовитись з усіма. Бо така вже країна. Це ж стосується і “схем” у видобутку, нерухомості, робочих відносинах.
А решта терпить, ненавидить все навколишнє, бо прекрасно усе розуміє. А доказати нічого не може. Бо хто ж розповість про це відкрито й надасть документи? Більшість банально сама в цьому зацікавлена й живиться від кримінальних каналів прибутку. І мова зовсім не йде про відняти та поділити. Ні мова йде про припинення практики. Про те що вже три роки як те що продовжується вийшло вже за усі рамки та повністю протиречить Революції Гідності. Що ж треба робити? В принципі рецептів можна запропонувати багато. Але початковим маж бути приведення усіх до єдиних правил. Чи можна заборонити усім ввозити товари по сірих каналах? Ні можна лише бити по руках звичайних людей і показувати зростання надходжень, але головні винуватці так і будуть штампувати свої “талончики” на сірий товар. В цілому гроші так чи інакше не потрапляють до бюджету. Витрати лише на сірий імпорт перевищують сумарний борг України. І змінити це можна лібералізацією законодавства, коли кожен отримає рівні можливості із ОПГ при митницях та тихенько ненавидіти усіх почнуть вже митники яких позбавлять незаконних прибутків разом із свома “кормільцями” які так само будуть ввозити товар, але вже в конкурентне середовище, де кожен хто захоче та зможе, буде продавати імпортні товари на загальноприйнятих умовах. І звісно ж ця конкуренція рано чи пізно заставить кримінал вести себе по-людськи як до клієнтів так і до робітників. Надходження до бюджету навряд чи зміяться, а от кримінальна частка надходжень зміниться радикально – і це будуть ті самі вільні гроші які з одного доку люди зможуть витратити на свої ринкові особисті потреби, бо ціни в цілому зменшаться, а кримінал так чи інакше відступить бо вбити або залякати усіх вже не вийде.
Платять усі або ніхто. І так як за три роки не зробили жодного кроку до того щоб платили усі, навпаки ще більш забезпечили собі власний “бантустан” в Україні, то залишається лише одне – не платити нікому. Якщо закон має вибірковий характер, то це вже не Закон, а “понятия”.
